Дитячий плач майже завжди викликає у дорослого бажання негайно щось зробити. Нагодувати, взяти на руки, відволікти, знайти біль або якомога швидше припинити істерику. Проте плач — це не окрема проблема, а спосіб повідомити про фізичну потребу, втому, страх, біль чи сильні емоції.
Немовля ще не може сказати, що змерзло або хоче спати. Дворічна дитина плаче, бо не вміє впоратися з розчаруванням. Школяр може приховувати за сльозами конфлікт, перевтому чи тривогу.
Тому універсального способу заспокоїти дитину не існує. Завдання дорослого — спочатку переконатися, що немає небезпеки, потім перевірити базові потреби й лише після цього шукати емоційну або поведінкову причину.
Спочатку оцініть стан дитини
Перш ніж пропонувати їжу, іграшку або обійми, зупиніться на кілька секунд і подивіться на дитину.
Зверніть увагу:
- як вона дихає;
- чи нормальний колір шкіри та губ;
- чи реагує на голос і дотик;
- чи може рухати руками та ногами;
- чи немає температури, висипу, блювання або ознак травми;
- чи схожий цей плач на звичайний;
- коли дитина востаннє їла, спала, пила та мочилася.
Звичайний плач найчастіше слабшає після задоволення потреби або контакту з близьким дорослим. Раптовий, незвично пронизливий, слабкий чи безперервний плач може бути ознакою болю або захворювання.
Батьківська інтуїція також має значення. Якщо дитина виглядає «не так, як завжди», навіть без очевидного симптому, краще проконсультуватися з лікарем.
Коли потрібна невідкладна медична допомога
Негайно викликайте екстрену медичну допомогу, якщо дитина:
- важко, дуже швидко або з помітним зусиллям дихає;
- синіє, різко блідне або має сіруватий колір шкіри;
- не реагує, непритомніє, стає незвично млявою чи її важко розбудити;
- має судоми;
- отримала серйозну травму або могла проковтнути небезпечну речовину;
- багаторазово блює, особливо фонтаном, із кров’ю або зеленою рідиною;
- має висип, який не блідне під час натискання;
- плаче від сильного болю і не дозволяє торкнутися певної ділянки тіла;
- не може пити або ковтати;
- має ознаки гострої алергічної реакції — набряк губ, язика чи обличчя, утруднене дихання.
Особливо уважно потрібно ставитися до немовлят. Якщо дитині ще не виповнилося трьох місяців і температура становить 38 °C або вище, потрібен терміновий огляд лікаря, навіть коли інших симптомів немає. Це правило наводять Американська академія педіатрії та Національна служба здоров’я Великої Британії.
Зверніться по медичну допомогу того ж дня, якщо дитина безперервно плаче понад дві години і її неможливо заспокоїти, відмовляється від пиття, мочиться значно рідше, плаче під час кожного годування або її стан поступово погіршується.
Чому плаче немовля
Плач — головний спосіб спілкування дитини в перші місяці життя. Найпоширеніші причини досить прості:
- голод;
- мокрий або забруднений підгузок;
- потреба відригнути повітря після годування;
- втома;
- перегрівання або холод;
- незручний одяг;
- надмірний шум, яскраве світло або велика кількість вражень;
- потреба у фізичному контакті;
- біль або нездужання.
Кількість плачу часто збільшується протягом перших тижнів життя, а після двох-чотирьох місяців поступово зменшується. Деякі немовлята особливо неспокійні ввечері. Це може бути виснажливо для батьків, але не обов’язково означає захворювання.
Водночас тривалий плач не слід автоматично називати «коліками». Спочатку варто виключити голод, порушення техніки годування, рефлюкс, закреп, подразнення шкіри, інфекцію та інші можливі причини.
Покроковий алгоритм для батьків немовляти
1. Запропонуйте годування, якщо є ознаки голоду
До ранніх ознак належать пошукові рухи головою, відкривання рота, прицмокування, смоктання пальців і загальне занепокоєння. Плач часто є вже пізнім сигналом.
Не намагайтеся годувати дитину щоразу, коли вона плаче. Немовля може бути втомленим, перегрітися або потребувати зміни підгузка. Якщо дитина відвертається, перестає смоктати або засинає біля грудей чи пляшечки, не потрібно змушувати її продовжувати.
2. Перевірте підгузок, одяг і шкіру
Змініть мокрий підгузок, огляньте шкіру на почервоніння та подразнення. Переконайтеся, що одяг не тисне, резинки не залишають глибоких слідів, а складки тканини не натирають.
Огляньте пальці рук і ніг: іноді навколо них може щільно обмотатися волосина або нитка, спричиняючи біль і набряк.
3. Перевірте, чи дитині не спекотно
Торкайтеся грудей або задньої поверхні шиї, а не долонь і стоп — вони у немовлят часто бувають прохолодними.
Гаряча волога шкіра, спітніле волосся, почервоніння та прискорене дихання можуть указувати на перегрівання. У такому разі зніміть зайвий шар одягу та провітріть приміщення.
4. Допоможіть відригнути повітря
Якщо плач почався під час або відразу після годування, потримайте дитину вертикально біля плеча й обережно погладьте по спині.
Частий плач під час годування, кашель, вигинання спини, відмова від їжі або поганий набір ваги потребують консультації педіатра. Самостійно змінювати суміш чи давати ліки від газів або рефлюксу не варто.
5. Зменште кількість подразників
Вимкніть телевізор, приглушіть світло, попросіть інших людей говорити тихіше. Втомлена або перезбуджена дитина іноді плаче ще сильніше, коли її активно розважають.
Перейдіть у спокійне приміщення, тримайте немовля близько до себе та говоріть тихим рівним голосом.
6. Запропонуйте фізичний контакт
Можна:
- взяти дитину на руки;
- притиснути до грудей;
- використати контакт «шкіра до шкіри»;
- повільно погойдувати;
- ходити з малюком кімнатою;
- тихо співати або монотонно говорити;
- погладжувати спину;
- вийти на прогулянку;
- запропонувати пустушку, якщо дитина нею користується.
Тримання на руках не «розбещує» немовля. Навіть якщо плач не припиняється одразу, близькість допомагає дитині відчути безпеку. Це підкреслює UNICEF у рекомендаціях для батьків.
Не використовуйте різке підкидання, сильне гойдання або інтенсивну тряску.
7. Допоможіть заснути
Позіхання, відведення погляду, хаотичні рухи, стискання кулачків і наростання плачу можуть бути ознаками перевтоми.
Заспокойте дитину та покладіть спати на спину, на рівний твердий матрац. У ліжечку не повинно бути подушок, м’яких іграшок, позиціонерів або вільних ковдр.
Якщо немовля заснуло в автокріслі після поїздки, після прибуття його варто перенести на рівну тверду поверхню, призначену для сну.
Чи допомагає сповивання
Легке сповивання може заспокоїти новонародженого, якщо воно виконане правильно. Тканина не повинна стискати груди, випрямляти ноги або закривати обличчя.
Сповиту дитину кладуть спати виключно на спину. Щойно малюк починає намагатися перевертатися, сповивання рук потрібно припинити.
Не застосовуйте обтяжені пелюшки та ковдри. Вони можуть створювати додатковий тиск на грудну клітку й ускладнювати рухи дитини.
Що робити, якщо плаче малюк від одного до трьох років
У цьому віці плач часто пов’язаний не з фізичним дискомфортом, а з великими емоціями, які дитина ще не вміє називати й контролювати.
Причиною можуть бути:
- голод або перевтома;
- заборона;
- невдала спроба щось зробити самостійно;
- необхідність завершити гру;
- розлука з близькою людиною;
- ревнощі;
- зміна звичного розпорядку;
- страх;
- надлишок вражень.
Істерики особливо поширені приблизно після 18 місяців. Це не свідчить про «поганий характер». Мозок маленької дитини ще тільки вчиться керувати сильними почуттями.
Зберігайте спокій
Говоріть повільно й короткими реченнями. Довгі пояснення під час сильного плачу не працюють: засмученій дитині важко сприймати нову інформацію.
Назвіть почуття
Скажіть:
Ти засмутився, тому що час іти з майданчика.
Або:
Ти дуже хотіла цю іграшку і розсердилася, коли я сказала «ні».
Називання емоції не означає, що дорослий погоджується виконати вимогу. Воно показує дитині, що її стан помітили й зрозуміли.
Запропонуйте контакт, але не нав’язуйте його
Запитайте: «Хочеш, я тебе обійму?» Одним дітям потрібні обійми, іншим — кілька хвилин простору поруч із дорослим.
Не утримуйте дитину силоміць, якщо вона виривається, якщо тільки це не потрібно для негайного захисту від травми.
Збережіть межу
Якщо ви заборонили небезпечну або неприйнятну дію, не змінюйте рішення лише для того, щоб припинити плач.
Можна одночасно прийняти почуття та зберегти правило:
Ти можеш сердитися. Але бити мене не можна.
Я бачу, що ти засмучений. Солодощів перед вечерею не буде.
Пояснюйте після заспокоєння
Корисна послідовність — спочатку допомогти дитині заспокоїтися, потім відновити контакт і лише тоді обговорювати поведінку. Такий підхід описує британська програма підтримки раннього розвитку Best Start in Life.
Коли плач мине, коротко скажіть, що можна зробити наступного разу: попросити допомоги, назвати почуття, тупнути ногою, стиснути подушку або відійти у спокійне місце.
Як підтримати дитину дошкільного та шкільного віку
Старша дитина вже може розповісти, що сталося, але не завжди готова зробити це одразу.
Не починайте з допиту: «Хто тебе образив?», «Що ти знову зробив?», «Чому плачеш через дурниці?». Краще скажіть:
Я бачу, що тобі важко. Я поруч.
Ти хочеш розповісти зараз чи трохи пізніше?
Тобі потрібні обійми, щоб я просто послухала чи щоб ми разом шукали рішення?
Дайте дитині виплакатися. Не вимагайте негайно «взяти себе в руки» та не соромте за сльози. Фрази «хлопчики не плачуть», «ти вже велика» або «нічого страшного не сталося» не допомагають упоратися з емоціями — вони вчать їх приховувати.
Після заспокоєння спробуйте з’ясувати причину. Це може бути конфлікт з однолітками, труднощі в навчанні, страх помилки, перевтома, зміни в сім’ї, булінг або переживання через воєнні події.
Якщо батьки більше не витримують
Тривалий дитячий плач може викликати безсилля, гнів і навіть імпульс різко схопити або струснути малюка. Відчувати сильне роздратування — не означає бути поганим із батьків. Але в цей момент потрібно негайно подбати про безпеку.
Якщо ви відчуваєте, що втрачаєте контроль:
- Покладіть немовля на спину в безпечне порожнє ліжечко.
- Відійдіть в іншу кімнату на 5–10 хвилин.
- Повільно подихайте, вмийтеся, випийте води.
- Зателефонуйте партнеру, родичу або іншій людині, якій довіряєте.
- Поверніться, коли відчуєте, що можете діяти спокійно.
Ніколи не трусіть дитину, не підкидайте, не бийте та не кричіть їй в обличчя. Сильне струшування може спричинити крововилив у мозок, інвалідність або смерть. Про цю небезпеку окремо попереджають Центри з контролю та профілактики захворювань США.
Розкажіть про це правило всім, хто залишається з дитиною.
Коли повторюваний плач потребує консультації
Поговоріть із педіатром, сімейним лікарем або дитячим психологом, якщо:
- характер плачу раптово змінився;
- дитина регулярно плаче під час годування або після нього;
- напади повторюються щодня і тривають довго;
- плач супроводжується поганим сном, втратою апетиту або ваги;
- дитина перестала цікавитися грою та спілкуванням;
- часто скаржиться на біль без зрозумілої причини;
- боїться конкретної людини або місця;
- не хоче йти до садочка чи школи;
- емоційний стан не покращується протягом кількох тижнів;
- дитина говорить, що не хоче жити, погрожує заподіяти собі шкоду або вже робила це.
В останньому випадку не залишайте дитину саму, приберіть потенційно небезпечні предмети та негайно зверніться по екстрену професійну допомогу.
Головне, що потрібно пам’ятати
Плач не завжди можна й потрібно припинити за кілька хвилин. Іноді дитині не потрібне миттєве рішення — їй потрібен спокійний дорослий, який перевірить, чи вона в безпеці, залишиться поруч і допоможе пережити сильне почуття.
Для немовляти це можуть бути годування, сухий підгузок, тиша й теплі руки. Для малюка — назване почуття та зрозуміла межа. Для школяра — уважне слухання без осуду.
Батьки не зобов’язані щоразу безпомилково визначати причину сліз. Але вони можуть дати дитині найважливіше повідомлення: «Я бачу, що тобі важко. Ти не залишаєшся з цим наодинці».